людоньки

1. Зменшувально-пестливе від слова “люди”, що вживається для вираження теплоти, співчуття або звернення до групи людей з ласкавістю.

2. (у фольклорі та діалектах) Утілена, персоніфікована назва людської спільноти, часто з відтінком колективної душі чи долі.

Приклади:

Приклад 1:
Тож веселімось, людоньки, на людях, Хай меле млин свою одвічну дерть. Застряло серце, мов осколок в грудях, Нічого, все це вилікує смерть.
— Костенко Ліна, “Над берегами вічної ріки”

Приклад 2:
— Так, людоньки, так. Лiзьте в ярмо, жнiть за тринадцятий снiп.
— Самчук Улас, “Марія”

Приклад 3:
Людоньки добрi, держiть злодiя! IV …Темна наша батькiвщина.
— Невідомий автор, “187 Sini Ietiudi Mikola Khvil Ovii”