любовник

1. Чоловік, який перебуває у позашлюбних інтимних стосунках з жінкою, або жінка, яка перебуває у таких стосунках з чоловіком; коханець, коханка.

2. Заст. Той, хто закоханий; коханий, поклонник.

3. Заст. Той, хто захоплюється чим-небудь, має сильну прихильність до чогось; любитель, аматор.

Приклади:

Приклад 1:
Хабаль — розпусник, гульвіса, волоцюга, любовник. Халасувати — їсти поспішаючи, давлячись («халасував, аж йому очі вилазили»).
— Зеров Микола, “Камена”

Приклад 2:
Вони — її любовник i вона — хочуть улаштувати нiч п’янки й любовної оргiї. — Ну, Б’янко, поїдемо на п’янку, — зробила вона гру слiв i всмiхнулась.
— Невідомий автор, “187 Sini Ietiudi Mikola Khvil Ovii”