люблячи

Дієприкметник теперішнього часу від дієслова “любити”, що означає стан або дію того, хто відчуває любов, ніжність, прихильність до когось або чогось у момент мовлення.

У літературній мові та поетичних текстах може вживатися як дієприслівник теперішнього часу, що означає “виявляючи любов, з любов’ю”.

Приклади:

Приклад 1:
Ти будеш трохи пам’ятати свою колиску — Вінницю, наш музей, який ми з татком твоїм, так плекаючи, люблячи цей куточок, побудували… Якщо доведеться, і тут (писано вже в Чернігові.
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”

Приклад 2:
Дубовi дошки, та товстi, та сухi, як залiзо, та й зроблено чисто, як столярна; бо й теслi, що її робили, жалкуючи об Марусi i люблячи Наума, вiд щирого серця її робили. А як ще маляр вичорнив її, та на крищi змалював хрест святий, та кругом пописав слова усякими красками, у головах намалював янгола божого, а у ногах списав патрет iз смертi з кiстками, та так живо, що як настояща смерть, так така домовина, що хоч би i усякому доброму чоловiковi таку бог привiв.
— Самчук Улас, “Марія”