лицемір

1. Людина, яка приховує свої справжні наміри, почуття чи переконання під маскою доброти, щирості, побожності тощо; той, хто вдає з себе іншу, кращу особу, щоб отримати вигоду або схвалення.

2. (застаріле) Той, хто грає роль, актор; лицедій.

Приклади:

Приклад 1:
Професор притяг його до себе, конвульсивно обійняв, нервово обцілував усю голову і напослідок прошепотів: — Я сто разів гірший за вас, бо я лицемір… І він розказав Володимирові все, що з ним сталося і через що він заслаб. Володимир слухав усю історію з величезним зацікавленням, забувся навіть про своє власне знервування.
— Тютюнник Григорій, “Вир”

Приклад 2:
Selten auch verstand ich euch, Doch ais wir im Koth uns fanden, Da verstanden wir uns gleich…[66] Ви кажете, лицемір? Нехай воно й так.
— Тютюнник Григорій, “Вир”