Приклад 1:
мовою); листівка таємної маоїстської організації із закликом до одногодинного сидячого страйку; інструкція користування змивом у туалеті залізничного вокзалу міста Венеції; поштова картка з видом на лаґуну із дзвіниці Сан Марко о вечірній порі, на зворотньому боці напис від руки «Dear Lesja!»; сильно покреслена чернетка чотирьох терцин із пісні 21-ї Дантового «Пекла»; листок телефонного нотатника з єдиним записом «Моя куріпочка: 505-99-12»; квитанція з рахунком за вечерю в ресторації«Люна»; етикетка від винної пляшки «Мерльо ді Прамаджора»; шматок грубого 1 Рибна юшка (італ.). 249 ЮРІЙ АНДРУХОВИЧ обгорткового паперу з текстом головної крішнаїтської молит ви, записаним на урду, а також у латинській транслітерації; засушений лавровий листок, що розсипався від дотику.
— Андрухович Юрій, “Перверзія”
Приклад 2:
249 ЮРІЙ АНДРУХОВИЧ обгорткового паперу з текстом головної крішнаїтської молит ви, записаним на урду, а також у латинській транслітерації; засушений лавровий листок, що розсипався від дотику. e) Означена знахідка, як я вже наголошувала, не справила на Респондента позитивного враження, він лише повторював, що лишився майже без грошей, що хотів, ні, мріяв увесь день тратити їх на мене, що тепер він (закреслено) Станіслав не зможе купити мені навіть келих доброго білого вина, не те що шампанського.
— Андрухович Юрій, “Перверзія”
Приклад 3:
Адже в ранньому дитинстві, саме як померла старша сестра, її опадали дещо подібні, а заразом і цілком відмінні, видива, які згодом, щойно її записали до школи, без сліду зникли, лишивши вряди-годи саме мерехтіння в очах, коли вона зарізко повертала голову, проте вистачало їй, трохи зосередившися (щоправда, це дуже рідко траплялося, оскільки їй вічно на це бракувало часу, бож вона все життя перебувала в постійному маратонському бігу), глянути чи то на пляму на мурі, чи то на звичайнісінький листок, чи на дощові краплі на шибі, як у ній починав бриніти відгомін видінь, які от-от мали втілитися перед нею, унедійснивши все, чим вона досі жила, і вона майже відрухово кожного разу відсувала від себе цю спокусу, а коли лише раз, справді, єдиний раз, тоді, як її чоловік, уникаючи дивитися їй в очі, попросив у неї згоди на офіційну шлюбну розлуку, щоб узаконити вагітність розвідки, бо, врешті-решт, чи ж діти винні в тому, що батьки не дочекалися полагодження бездушних формальностей, які прирікали ще не народжених на байстрюків? — коли вона єдиний раз дала собі дещицю волі (чи, може, саме тоді її здолала підступна слабість?
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”
