лист

Приклад 1:
А тепер я вбога, мій жаль спадає, наче мертвий лист… Куць Жаль не пристав мені, а все ж я мушу признатися — таки старого шкода, бо він умів тримати з нами згоду. Було, і цапа чорного держить при конях, щоб я мав на чому їздить.
— Українка Леся, “Лісова пісня”

Приклад 2:
І як кожне межове явище, художня документалістика у всіх своїх іпостасях — жива й багатовимірна, насичена неповторними деталями і суб’єктивними щохвилинними враженнями, залишає по собі смак автентичности і водночас не чужа художньому домислу, сповнена чару імпровізації, адже грань між художнім домислом і спогадом насправді доволі неокреслена — недаремно в Журналі Шевченка, в листах Стефаника, Стуса так опукло виписано їхні сни… Щоденник, як і лист, — це теперішній час, спогади — ретроспекція, та разом вони творять ту хистку паперову кладочку, перекинену з минулого в майбутнє, яка вабить нас можливістю якось дістатися звідси на той бік, пережити й зрозуміти той час, який з погляду сьогодення неминуче залишається для нас невідомою країною. До того ж щодо літератури художньої цей жанр завжди перебуває у стосунку невизначеної і рухливої міри споріднености.
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”

Приклад 3:
Ад­же я вам доб­ре ще в свiт­ли­цi по­вi­дав: п’ян бих i не iзт­рез­вих­ся єще во оноє урем’я; i аще ру­цi мої дро­жа­ша, аки дре­вес­но лист­вiє, то яко­ва бисть гла­ва зо всi­ми по­миш­ле­нiї? Бисть як тре­вол­нен­ноє мо­ре.
— Квітка-Основ’яненко Григорій, “Конотопська відьма”