1. Який має сильний блиск, глянець; блискучий, сяючий.
2. Переносно: який привертає увагу своєю зовнішньою ефектністю, помпезністю, але часто без глибини змісту; показний, ефектний.
лискучий
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Ясний, лискучий паркет. На кришці чорного піяніна, що стоїть коло бічної стіни, нудьгує традиційний бюст замисленого Бетговена.
— Домонтович В., “Доктор Серафікус”
Частина мови: прикментик () |