лишитися

Приклад 1:
Нелегко, звичайно, але допомагала надзвичайна солідарність, згуртованість усіх причетних до нашої «щопти» друзів і однодумців — тих, кому пощастило лишитися на волі (досить умовній), родин заарештованих та їхніх колеґ. Постійна взаємодопомога моральна й матеріальна, яка надходила подекуди несподівано, від людей, котрі боялися афішуватися, але співчували.
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”

Приклад 2:
Человѣк зрит на лице, а бог зрит на сердце… Не тот нищ есть, кто не имѣет, но тот, кто по уши в богатствѣ ходит, но не прилагает к нему сердца, сирѣчь на оное не на-дѣется, готов всегда аще господеви угодно, лишитися с рав-нодушіем. И cie-το значит «нищіи духом».
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”

Приклад 3:
Одинокий момент, що вирізняється й може лишитися ясно в пам’яті, — се козаччина XVII в., але дуже сумніваюся, щоб хтось, хто вчився «русскої історії» по звичайній схемі, потрапив зв’язати її в своїм представленні з ранішими і пізнішими стадіями історії української народності, мислив би сю історію в її органічній цілості. Ще гірше виходить на сій схемі народність білоруська — вона пропадає зовсім за історією держави Київської, Володимиро-Московської, ба навіть і за В[еликим] кн[язівством] Литовським.
— Невідомий автор, “135 Vibrani Statti Mikhailo Grushievs Kii”