линва

1. Власна назва річки в Україні, лівої притоки Дністра, що протікає територією Тернопільської та Хмельницької областей.

2. (заст., діал.) Повільна, млява, ледача людина; ледар, ледащо.

Приклади:

Приклад 1:
Золота линва, що давала шанс для втечі. Вони могли перерубати її чи відв’язати врешті-решт.
— Андрухович Юрій, “Перверзія”

Приклад 2:
— чортихався (звискнувши шинами), ламав руки, а в пiтьмi автосалону знай ширився мовчазний пакистанцiв страх, вона вiдчувала його фiзично — до нудоти, чоловiковi вимикалася з безпорадних рук, як линва, його праця, його нетривка зачiпка за цей примарний край, i дiдько б узяв цю ледi з дивним акцентом, якiй забандюрилось невiдь‑куди пертися серед ночi, — їй було нiяково, хотiлося все менше займати мiсця на задньому сидiннi, за четверим (!!!) дзвiнком “дере” Рон зарепетував у трубку: де ви є?
— Забужко Оксана, “Польові дослідження з українського сексу”