лихоманково

Приклад 1:
), — ось тодi, зачинивши за ним дверi зi змiшаним вiдчут‑тям не‑до‑кiнця‑зiграного спектаклю, вогняного шворня “як‑же‑його‑жити‑далi”, встромленого в мозок, i тим розтрушеним по тiлi лихоманково‑нудотним дрожем, що не пересiдався вже понад тиждень, — нiби й справ‑дi була механiчною лялькою, в якiй усi колiщатка‑шрубики поз’їжджали з пазiв, так що ковтати могла тiльки рiдку страву, а спати кiлька ночей поспiль не могла вза‑галi, — обернувшись до дзеркала, угледiла в ньому — проступив, пiдступив на поверхню, художньо викрививши вуста в рештках з’їденої помади! — той самий зимнувато‑iронiчний (блядка i блядка…), вiдчужений посмiх: оце то сюжет!
— Забужко Оксана, “Польові дослідження з українського сексу”

Приклад 2:
Моя рука лихоманково гаряча.
— Домонтович В., “Доктор Серафікус”