Значення
- (Медицина) –
Гостра інфекційна хвороба, що супроводжується високою температурою тіла, ознобом, пропасницею; часто вживається в назвах конкретних захворювань (наприклад, болотяна лихоманка).
- (Психологія) –
Стан сильного хвилювання, метушні, тривоги або поспіху; гарячковий, неспокійний стан.
- (Лінгвістика) –
Заст. Нездорова, палко-пристрасна людина (переважно про жінку).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. лихоманка, р. лихоманки, д. лихоманці, з. лихоманку, о. лихоманкою, м. лихоманці, к. лихоманко
Походження слова (Етимологія)
Слово ‘лихоманка’ походить від давнього складеного утворення, що буквально означало ‘та, що бажає лиха’ або ‘та, що робить зло’. Воно складається з основи іменника ‘лихо’ (зло, біда) та дієслова ‘манити’ або ‘махати’, що в давнину могло означати ‘робити’. Таким чином, первісне значення — ‘та, що приносить зло’, тобто хвороба, яка насилає на людину гарячку та пропасницю. Це слово є спільним для багатьох слов’янських мов, зокрема російської, польської та чеської, що свідчить про його давнє походження.