лян

Приклад 1:
Та вже гро­ма­да зжа­ли­лась: ви­бу­ду­ва­ла йо­му зем­лян­ку у ца­рині та й нас­та­ви­ла ча­ба­ном. До йо­го ото став Чіпка підпа­си­чем.
— Білик Іван та Мирний Панас, “Хіба ревуть воли, як ясла повні?”

Приклад 2:
Глянь: зем­лян­ка по зем­лянці, ма­зан­ка по ма­занці – з не­ве­лич­ких хутірців наб­ра­ло­ся ха­ток на ціле се­ло, з ули­ця­ми, з го­ро­да­ми, з сад­ка­ми, з ле­ва­да­ми! Спа­сибі за­по­рож­цям, і цер­ков своя.
— Білик Іван та Мирний Панас, “Хіба ревуть воли, як ясла повні?”

Приклад 3:
Прокiп Ри­го­ро­вич, ба­ча­чи та­кеє ди­во, став, зад­рав­ши до­го­ри го­ло­ву, рот роз­зя­вив, аж гор­лян­ку вид­но, очi ви­лу­пив та ру­ка­ми знай роз­ма­хує, щоб то пiй­ма­ти та вдер­жа­ти па­на сот­ни­ка, що по­ле­тiв, як гу­сак. Та й ко­зацт­во усе, та­ки усе до од­но­го, ди­ву­ва­ли­ся на сюю ко­ме­дiю… Та як i не ди­ву­ва­тись, ба­ча­чи, що чо­ло­вiк о своїм умi нi з то­го нi з сього по­ле­тiв, як птах.
— Квітка-Основ’яненко Григорій, “Конотопська відьма”