drevosliv.com

Словник Української

ляхи

Буква

1. Історична назва поляків, що вживалася в українській мові з давніх часів до початку XX століття, а також у фольклорі та художній літературі.

2. Заст. Назва польської шляхти як соціального стану.

3. Перен., заст. Уживається для позначення поляків як представників іншого, чужого народу або держави (часто з відтінком зневаги або ворожнечі в історичних контекстах).

Приклади:

Приклад 1:
Либонь мало віриться, що ляхи до кінця дотримувалися б цієї угоди, але на той час вона була така. Юрасю туркотіли у вуха, що булава — його, що мусить її відвойовувати.
— Франко Іван, “Мойсей”

Приклад 2:
Ляхи віватували, пахолки розносили келихи з напоями, співали якісь панії, ляхи перепилися й погрожували знести з землі цю козацьку ребелію, й не зважали, що тут сидить і слухає їх гетьман цієї ребелії. Запах розкішних страв не долітав до московсько-козацького табору.
— Франко Іван, “Мойсей”

Приклад 3:
Одягайся!» Поїхали Ляхи у Вільшану. Один тілько під лавою Конфедерат п’яний Нездужа встать, а курника, П’яний і веселий: «Му zуjemу, mу zуjemу, Polska nie zginęła»[106].
— Невідомий автор, “117 Shevchenkohaidamaky Vyd 2011”

More posts