львівський

Приклад 1:
Достоту, як у класика: «Фраґменти різних міст перебували в одному, а самі ті міста були всюди й ніде; ти міг завернути за ріг свого обшарпаного муніципального будинку, а перед очима вже виникала венеціанська святомарківська площа, повна ненависних нечупарних голубів, звідки через вузьку, трохи змінену варшавську вуличку — ту, на якій галерея спілки художників і яка насправді впирається в глухий кут — можна було потрапити на львівський вокзал, що знаходився у Стрию, а сам Львів, як йому і належиться, лежав далеко на захід, але складався з одного будинку чи, радше, з однієї квартири, від котрої ти загубив ключі, за що і повинна була прийти неминуча розплата». Подібні розваги не більше, ніж гра, звичайно.
— Невідомий автор, “036 Izdrik Iurii Fleshka 2Gb”

Приклад 2:
З такими бажаннями, назбиравши цілу колекцію печальностей, свого роду gravamina[18] українських і галицьких прогресистів, котрі скаржились на львівський народовський кружок, поїхав я з Відня в Галичину. Частина третя ПЕРШИЙ ПРОБУТОК У ЛЬВОВІ в 1873 р. Одного августовського вечора потягли ми з Відня на Краків у Галичину, щоб далі їхати додому, до Києва.
— Невідомий автор, “171 Avstro Rus Ki Spomini 1867 187 Mikhailo Draghomanov”

Приклад 3:
Я замітив, що, власне, Ганкевич, як львівський докторант прав, так і мусить говорити, — коли це хтось сильно стукнув у двері, і затим в наш нумер вбігли О. Т[ерлецький] і С. Подолинський, з котрих остатній, побачивши X. Б., зараз же почав з ним боротись, поки оба не попадали додолу, чим перелякали Ганкевича та трохи й мене. Це вони пробували силу після того, як остатній раз боролись в гімнастичному залі в Києві, назад тому півроку.
— Невідомий автор, “171 Avstro Rus Ki Spomini 1867 187 Mikhailo Draghomanov”