луї

Приклад 1:
Оскільки було переконливо довед е- но, що світло проявляє корпускулярно- хвильовий дуалізм, французький вчений Луї де Бройль у 1924 р. висунув г іпотезу про те, що частинки речовини поряд з кор- пускулярними властивостями мають також і хвильові. Як відомо, фотон має квант енергії νε hф = , імпульс λ hРф = , масу 2c hmф ν= .
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”

Приклад 2:
Але уявіть собі той час.. Писати про Луї Армстронґа, зазирати в його далеку пащу, звідки в сліпучих спалахах його язик ви вергає безконечні бронзові гори Генрі Мура, — тоді було все одно, що балакати про зовсім іншого Армстронґа, того, що гупав по Місяцю, тобто на увазі не так гори, як вигаслі кратери, і, не дай, Боже, навіть і впасти у якусь місячну яму.. А що може бути легше і ближче за Місяць!.. Одне слово, через мої лінощі не відбулась мандрівка на Місяць, і Всесвіт про Мур а так і не почув.. А тут знов як грім: Па унд і Лоуренс!
— Зеров Микола, “Камена”