лусь

1. (історичне) Назва однієї зі східнослов’янських племінних груп або території її проживання, що згадується в давніх джерелах (наприклад, у “Повісті временних літ”) поряд із бужанами, волинянами, деревлянами; за однією з версій, предки сучасних лужичан, за іншою — група, що мешкала в басейні Західного Бугу.

2. (топонім) Рідкісна назва окремих географічних об’єктів (наприклад, річки) на території України, що, ймовірно, походить від історичної назви племені.

Приклади:

Приклад 1:
Кайдашиха нагнулась і тільки що хотіла гордо підняти голову, та з усієї сили лусь тім’ям об одвірок! Кайдашиха почутила, що в неї на тім’ї вискочила ґуля.
— Нечуй-Левицький Іван, “Кайдашева сім′я”

Приклад 2:
Коли раптом щось — лусь! Стрельнув хтось з рушницi.
— Самчук Улас, “Марія”