луп’яр

1. (діал.) Той, хто лупить (б’є, шмагає когось); той, хто завдає ударів.

2. (діал.) Знаряддя для лупання (наприклад, для відділення зерна від качанів кукурудзи).

3. (діал., перен.) Про щось дуже сильне, інтенсивне (наприклад, про вітер, снігопад).

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |