1. Чоловіче особове ім’я, українська форма церковного імені Лукіан (від латинського Lucianus — «світлий», «що належить Луцію»).
2. Рідкісне прізвище, утворене від цього імені.
лук’ян
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
А з ними завжди йшов Лук’ян-дурачок, який не пропускав ніколи жодних похорон. Зачувши дзвони по мертвому, він кидав роботу й несамовито біг провести ще одного гостя в царство тишини.
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”
Приклад 2:
Лук’ян Пiдпара аж почорнiв. Кожної ночi здiймає з стiни рушницю та йде на поле, пiд клунi.
— Самчук Улас, “Марія”
Частина мови: t.d. () |