1. Ділянка рівнинної або горбистої місцевості, вкрита природною трав’янистою рослинністю, що використовується як сінокіс або пасовище.
2. (у географічних назвах) Власна назва населених пунктів, річок, урочищ тощо (наприклад, село Луг, річка Луг).
луг
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Однак він жодного разу цього не зробив: Ада була іншою, не такою — ніби це не вона щойно вчора поклала його велику підсліпувату голову на луг свого живота. На що звернули вони увагу, коли входили лід склепіння базиліки Сан Марко?
— Андрухович Юрій, “Перверзія”
Приклад 2:
IV От уже й луг перед ними. І сюди зелено, і туди зелено.
— Куліш Пантелеймон, “Чорна рада”
Приклад 3:
Оминув Київ, виїхав на Оболонь, по якій дзюркотіли в Почайну бистрі мілкі струмки, виїхали на луг, лугом попід Луковим озером з’їхав на гору, й перед ним широко розчахнувся світ, а просто на нього весело й дужо мчала свої води Десна. Мчала од віку в Дніпро, річку його народу, його надій, його розчарувань, його краху.
— Франко Іван, “Мойсей”
Частина мови: іменник (однина) |