лучок

1. Зменшувально-пестлива форма від слова “лук” у значенні цибулина, рослина родини амарилісових (Allium cepa).

2. Розмовна назва для невеликої цибулини, часто зеленої (пера), що використовується як приправа.

3. У техніці та побуті — невеликий, вигнутий, схожий на цибулину предмет (наприклад, лучок для випилювання, лучок для бритья).

4. У музиці — дерев’яна паличка з натягнутим волоссям для гри на струнних інструментах (скрипковий лучок).

Приклади:

Приклад 1:
ËÓÊ лукддовгорук байдою байда як устане стрілою дістане за полем луг за байраком Буг де там зайда за тобою писаний сагайдаче не одна кленовая стрілка плаче клене долю удову хоче додому коли б навспак у сагайдак гей там у тихомир’ї в отецтвідбезпеці теребити пір’я точити наконечник гей там у Вкраїні лежить лучок у козака на коліні І. Калинець. Невольнича муза ~334 сорок срібних тятивок має солодко грає упиваються у душі сльози душать а в мене струна одна як бренькне то й стрілки катма 3.
— Андрухович Софія, “Фелікс Австрія”