drevosliv.com

Словник Української

луб

Буква

1. Внутрішня частина кори дерева або куща (луб’яний шар), що розташована між зовнішньою корою та деревиною, волокниста за будовою і багата на луб’яні волокна.

2. Вимочена, відокремлена від стовбура кора липи, яку розділяють на шари (лубки) для виготовлення мочала, личака, рогож.

3. Знята з дерева кора (особливо липова), що використовується для плетіння, як ув’язка тощо; лубок, луб’я.

Приклади:

Приклад 1:
– дід вий­няв луб‘яну та­ба­тир­ку, по­ню­хав та­ба­ки. – Розкажіть, діду!
— Білик Іван та Мирний Панас, “Хіба ревуть воли, як ясла повні?”

Приклад 2:
Як би то й наз­ва­ти теє щас­тя, щоб жи­ти з нею в парі, як го­луб із го­луб­кою! Так-то вже то­му бідно­му ко­за­кові лю­бощі очі за­ту­ма­ни­ли, що, зда­ва­лось, тілько там, де во­на, і сон­це сіяє, і бо­жий мир кра­сен; а без неї усю­ди тьма і пус­ти­ня.
— Куліш Пантелеймон, “Чорна рада”

Приклад 3:
Да­лi як зас­ка­ву­чить, як зас­киг­лить… а да­лi як ста­не кри­ча­ти: “Не бу­ду до су­ду, до вi­ку!… ба­теч­ки, го­луб­чи­ки!.. пус­тiть, пус­тiть!..
— Квітка-Основ’яненко Григорій, “Конотопська відьма”

More posts