лозиночка

1. Зменшувально-пестлива форма до слова “лозина” — тонкий, гнучкий пагін лози, верби або інших дерев чи кущів.

2. Власна назва географічних об’єктів (наприклад, річки, села, урочища), що походить від характерної рослинності місцевості або використання лозини.

Приклади:

Приклад 1:
Не всім однакова судилась в світі доля: Тому шуміть, тому поклони бить, — На все, на все є божа воля, Усім під богом треба жить…- І добалакались… Надвечір лихо склалось: Страшенна буря зразу заревла… Дуб стрепенувсь, загув, аж листя розліталось, Лозина бідненька на землю прилягла; Грім гуркотів, огнями розсипався, Неначе страшний суд настав… Змагався довго Дуб, стогнав, не подавався, А далі затріщав, зломився і — упав… Пробігло лишенько, у степ загуркотіло, І ясне сонечко долину освітило; Лозиночка заплакана стоїть, А Дуб поламаний лежить. Хто величається і других зневажає, Нехай про Дуба казочку читає, На ум собі кладе, — Наука в ліс не заведе.
— Котляревський Іван, “Енеїда”