лож

1. Рідка їжа, страва з розварених у воді або молоці продуктів (круп, борошна, макаронних виробів, овочів тощо), яка має однорідну, текучу або напівтекучу консистенцію.

2. (переносне значення) Щось розріджене, напіврідке, що нагадує таку страву за консистенцією або якістю.

3. (переносне значення, розмовне) Нудна, одноманітна, беззмістовна розмова або письмовий текст; “вода”.

Приклади:

Приклад 1:
Його місце в одній з лож першого ярусу. Моє місце в одному з вищих ярусів.
— Андрухович Юрій, “Перверзія”

Приклад 2:
Поб­ла­гос­ло­вив ото батько Пу­гач до тра­пе­зи; усі взя­лись за свя­тий хліб, усяк вий­няв з ки­шені лож­ку (бо січо­ви­кові без лож­ки, що без люльки, хо­ди­ти не го­ди­лось); як ось Ки­ри­ло Тур, озир­нув­шись кру­гом, і ка­же: – Ех, брат­чи­ки! Мені па­мо­ро­ки за­би­то ки­ями, а в вас, ма­буть, ізро­ду в го­лові клоччє.
— Куліш Пантелеймон, “Чорна рада”

Приклад 3:
Лi­зе то не хто, як Про­кiп Ри­го­ро­вич Пiст­ряк, со­тен­ний ко­но­топський пи­сар i щи­рий при­ятель па­на сот­ни­ка ко­но­топсько­го, Ми­ки­ти Ула­со­ви­ча Забрьохи, бо вiн без нього нi чар­ки го­рiл­ки, нi лож­ки бор­щу до ро­та не пiд­не­се; а вже на по­ра­дi, як Пiст­ряк Ри­го­ровй­ч ска­зав, так во­но так i є, так i бу­де, i вже i до сто баб не хо­ди, так нiх­то не пе­ре­мо­же. Що ж то вiн за хво­рос­ти­ну пре у свiт­ли­цю до па­на сот­ни­ка?
— Квітка-Основ’яненко Григорій, “Конотопська відьма”