ловля

1. Дія за значенням дієслова ловити; полювання на рибу, звіра, птахів тощо з метою захоплення або вбивства.

2. (у спорті) Прийом, захоплення м’яча, шайби або іншого спорядження під час гри руками чи спеціальним інвентарем.

3. (переносно) Залучення, привертання до чого-небудь (наприклад, уваги, поглядів).

Приклади:

Приклад 1:
Природному охотнику больше веселія приносит самая ловля и труд, нежели поставленный на стол жареный заец. На искусной живописи картину смотрѣть всякому мило, но в пиктурѣ один тот охотник, кто любит день и ночь погружать мысли своя в мысли ея, примѣчая пропорцыю, написывая и подражая иатурѣ.
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”