ловкий
[loʋkɪj] Прикметник
Буква:Л
Значення
- (Лінгвістика) –
Такий, що володіє спритністю, гнучкістю, вправністю у рухах; моторний, сприятний.
- (Лінгвістика) –
Майстерний, умілий у якійсь справі; що вміє виходити зі складних ситуацій, знаходити зручні рішення.
- (Мистецтво) –
Зроблений, виконаний зі спритністю та майстерністю; доцільний, вдалий.
- (Лінгвістика) –
(У значенні присудкового слова) Про наявність спритності, вправності.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. ловкий, р. ловкого, д. ловкому, з. ловкого, о. ловким, м. ловкім
Походження слова (Етимологія)
Слово «ловкий» походить від праслов’янського кореня, пов’язаного з ловінням (полюванням). Спочатку воно означало «той, хто добре ловить, спритний на полюванні». Згодом набуло значень «спритний, вправний, гарний». В українській мові, можливо, запозичене з російської, але має спільне походження з українським «ловити» та литовськими словами зі значенням «тренувати, розвивати».