ловкий

1. Такий, що володіє спритністю, гнучкістю, вправністю у рухах; моторний, сприятний.

2. Майстерний, умілий у якійсь справі; що вміє виходити зі складних ситуацій, знаходити зручні рішення.

3. Зроблений, виконаний зі спритністю та майстерністю; доцільний, вдалий.

4. (У значенні присудкового слова) Про наявність спритності, вправності.

Приклади:

Приклад 1:
Князь Василь був іще ловкий, добре, не побагато їв і непогано спав, до третього Спаса купався в Горині, пірнав, тягав з-під берега раків, писав листи до короля і в Рим до папи без окулярів, своїми руками не один рік приймав від лошиці лошат, бив з гаківниці не гірше від молодого, а от — мерз. Ще від весни, починаючи з Великодня, він у шубі снідав і обідав, гріла вона його уночі замість жінки, та промерзав і в ній.
— Куліш Микола, “Мина Мазайло”

Приклад 2:
А що, хiба не ловкий кунпаньйон? — Та воно, звiсно… — якось непевно вiдказав Михайло Григорович.
— Невідомий автор, “186 Sieried Tiemnoyi Nochi Boris Dmitrovich Grinchienko”