ловкач

[loʋkɑt͡ʃ] Іменник

Буква:Л

Значення

  1. (Лінгвістика) –

    Той, хто вміє спритко, вправно діяти; майстер своєї справи.

  2. (Соціологія) –

    Людина, яка досягає своєї мети хитрістю, обманом; пройдисвіт.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. ловкач, р. ловкача, д. ловкачеві, з. ловкача, о. ловкачем, м. ловкачеві, к. ловкачу

Походження слова (Етимологія)

Слово «ловкач» (розмовне) означає спритну людину, яка вміє добре влаштовувати свої справи, часто вдаючись до хитрощів. Воно було запозичене з російської мови, де існують слова «ловкач» (те саме значення), «ловчить» (хитрувати) та «ловчиться» (робити все можливе для досягнення мети, пристосовуватися). Ці слова пов’язані з російським прикметником «ловкий» (спритний), який відповідає українському «ловкий» (див. окремо).
Споріднені слова:спритний, хитрий, вправний

Більше записів