лоскотливо

1. (про доторк, рух) Так, що викликає лоскотання, лоскоче; у спосіб, властивий лоскотанню.

2. (перен., рідко) Легко, поверхнево, без глибини; так, що лише дражнить, збуджує цікавість, не задовольняючи повністю.

Приклади:

Приклад 1:
Степовий вологотеплий вітер дме від Дніпра, гойдає листя дерев, м’яко тулить ніжні свої долоні мені до обличчя, пестить чоло, перебирає, куйовдить волосся і невловимим, ледве відчутним дотиком, прослизнувши по устах, шепотить лоскотливо в ухо. Я примружую очі, щоб цілком поринути в відчуття насолоди од вітру, сповненого пахощів соняшного світла.
— Домонтович В., “Доктор Серафікус”