1. Який лопоче, видає лопіт — рівномірні, одноманітні, часто невиразні звуки (про голоси, шум води, вітру тощо).
2. Який багато і швидко говорить, часто невиразно або про щось несуттєве; базікаючий, теревенячий.
лопотючий
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: прикментик () |