лопотючий
[lopotjut͡ʃɪj] Прикметник
Буква:Л
Значення
- (Лінгвістика) –
Який лопоче, видає лопіт — рівномірні, одноманітні, часто невиразні звуки (про голоси, шум води, вітру тощо).
- (Лінгвістика) –
Який багато і швидко говорить, часто невиразно або про щось несуттєве; базікаючий, теревенячий.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. лопотючий, р. лопотючого, д. лопотючому, з. лопотючого, о. лопотючим, м. лопотючім