drevosliv.com

Словник Української

лом

Буква

1. Тонкий залізний стрижень із загнутим або розщепленим кінцем, який використовують як важіль для ваймання цвяхів, відкривання ящиків тощо.

2. Важкий ручний інструмент у вигляді довгого металевого бруска, загостреного з одного або з обох кінців, що застосовується для розбивання твердих матеріалів (каменю, льоду, асфальту).

3. Розмовна назва великого, незграбного чи грубого чоловіка.

4. Застаріле або діалектне позначення зламу, крутого повороту (наприклад, у річці, дорозі).

5. У техніці — деталь, частина механізму, що має форму важеля або стрижня (наприклад, лом підйомника).

Приклади:

Приклад 1:
“Отже тут кращі хліба, ніж під се­лом,- по­ду­мав сам собі,- тут, ма­буть, сильніший дощ прой­шов…” Знов по­вер­нув­ся і ру­шив далі. Спустившись в до­ли­ну, по­вер­нув з кур­но­го шля­ху на обніжок-і пішов поміж зе­ле­ни­ми жи­та­ми.
— Білик Іван та Мирний Панас, “Хіба ревуть воли, як ясла повні?”

Приклад 2:
До­ка­за­ли ми ля­хам ко­зацької сла­ви: кня­гині їх те­пер слу­жать ко­за­кам за сто­лом і не за сто­лом! А ти ка­жеш, що жінка ме­не об­ля­ши­ла.
— Куліш Пантелеймон, “Чорна рада”

Приклад 3:
Не­хай гос­подь па­рує, ко­ли собі прий­шлись до па­ри!» IV А ба­га­тир­ка бу­ла Ма­ру­си­на ма­ти з діда-прадіда: у неї в світлиці під сто­лом бу­ли за­ко­пані ще якісь пи­лявські гроші, то сподіва­лись гульні на всю Гетьман­щи­ну. Прохор був собі так, не­ба­га­тий ко­зак: йо­го па­но­тець на оса­ульстві батьківщи­ну над­по­ло­ви­нив, щоб то од знач­но­го то­ва­рист­ва не одрізня­тись; так, от­же, йо­го Прохоркові па­ра ви­па­да­ла як­раз до поп­ра­ви.
— Куліш Пантелеймон, “Чорна рада”

More posts