лох

Приклад 1:
Та як спо­лох­ну­та че­пел­ка, ра­зом зірвав­шись з гніздеч­ка, про­жо­гом пур­хає вго­ру,- так во­на одс­ко­чи­ла від йо­го, і – тільки оком морг­ну­ти – май­ну­ла по­довж жи­та. Чіпка підвівся, встав, вип­ря­мив­ся, не спус­кав її з очей… Во­на, як ви­хор, мча­ла­ся гус­тим жи­том – во­но тільки роз­ля­га­ло­ся за нею, як роз­ля­га­ються хвилі під на­тис­ком ду­жої ру­ки, що ке­рує чов­ном.
— Білик Іван та Мирний Панас, “Хіба ревуть воли, як ясла повні?”

Приклад 2:
), поз­во­ди­ла на той свiт аж трьох му­жи­кiв i усю ху­до­бу по­пе­ре­во­ди­ла на зiл­ля та ко­рiн­цi та на уся­кi лi­ки, та й лi­чить лю­дей чи вiд ли­хо­ман­ки, чи вiд гри­зi i вiд за­уш­ниць, бо во­на змо­ло­ду да­ви­ла зiнське ще­ня; знi­ма ос­ту­ду, пе­ре­по­лох ви­ли­ва, зли­зує вiд уро­кiв, со­няш­ни­цi за­ва­рює… i чо­го-то во­на не зна­ла? I до неї з усiх мiсць, аж верс­тов за двад­цять, наїжджа­ли бо­ля­щi; то iн­шо­му, ко­му жи­ти, то й по­мо­же, а ко­му вмер­ти, то за­раз пiс­ля її во­ди i вмре; то Прiська i ка­же: “Не так вiн не­ду­жав, щоб йо­му жи­во­тi­ти!”
— Квітка-Основ’яненко Григорій, “Конотопська відьма”

Приклад 3:
Сеє ба­ча­чи, ста­рi лю­ди плю­ють, жа­ха­ються; жiн­ки го­ло­сять з пе­ре­ля­ку, а ма­лим дi­тям не од­но­му до­ве­ло­ся пе­ре­по­лох ви­ли­ва­ти. А то ж i не страш­но?..
— Квітка-Основ’яненко Григорій, “Конотопська відьма”