1. Патологічна балакучість, порушення мовлення, що характеризується безладним потоком слів і фраз, часто без чіткого логічного зв’язку; спостерігається при деяких психічних захворюваннях або станах збудження.
2. У літературознавстві та критиці — образне позначення надмірної, пустої балакучості в письмовому чи усному мовленні.