Значення
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. лобур, р. лобура, д. лобурові, з. лобура, о. лобуром, м. лобурі, к. лобуре
Походження слова (Етимологія)
Слово «лобур» в українській мові означає «шибеник», «пустун» або «нікчема». Воно походить з польської мови, де «łobuz» мало те саме значення. Польське слово, у свою чергу, пов’язане зі словом «łobuzie», що означає «зарослі» або «бур’яни». Це порівняння з рослинністю не випадкове: у багатьох мовах слова, що позначають щось непотрібне або погане (наприклад, бур’яни, пеньки), використовуються для опису людей з негативними рисами характеру. Так, в українській мові є слово «пень» (у переносному значенні — тупа, бездушна людина), а в російській — «хлыст» (спочатку — гнучка лозина, потім — пройдисвіт). Таким чином, «лобур» — це приклад того, як мова використовує образи природи для характеристики людини.