1. (в музиці) Техніка гри на фортепіано, при якій звуки плавно переходять один в одного без чітких меж, створюючи особливу барвистість та пов’язаність звучання; легке, ненапружене торкання клавіш.
2. (переносно) Плавний, майже непомітний перехід між кольорами, тонами, відтінками або станами у різних видах мистецтва та діяльності.