1. Який розташований на лівому березі річки або відноситься до нього.
2. Стосовний до Лівобережної України — історичного регіону, що охоплює землі на лівому березі Дніпра.
лівобережний
Буква
Приклади:
Приклад 1:
Для характеристики обох листів я мушу сказати, що лист наш, котрий редакція «Правди» похрестила в «правобережний» (як другий в «лівобережний»), був, коли хочете, теж «лівобережний», бо під ним підписано було по крайній мірі 25 на 31 любісіньких лівобережців. Далі треба сказати, що під нашим листом підписались майже всі активніші з молодшої (з 60-их років) генерації діячів української справи, котрі хоч що-небудь робили для української науки, письменства, школи, тоді як між 24 лівобережцями справді робучих для українства людей не було й 3-х, а решта були колишні українофіли студентських громад 1862-1863 рр., котрі поробились собі фабрикантами, адвокатами, чиновниками, такими, як і всі інші «благополучні росіяни», та тільки про себе іноді сумували, що ось, мовляв, «пропала наша Україна через бісову Москву, — ну, та дасть бог, буде лихо й на Москву» Такими словами схарактеризував мені цих людей один старий мій гімназіальний товариш, котрий тілько поступив у інший університет, сам українофільствував, як другі, а потім і перестав, зробившись «адвокатом та й годі» — навіть без усякого суму за Україною, хоч любив балакати при нагоді по-українському.
— Невідомий автор, “171 Avstro Rus Ki Spomini 1867 187 Mikhailo Draghomanov”
Приклад 2:
Получивши такий абсолюторіум, львівський народовський штаб махнув рукою на всі опозиційні голоси, не печатав уже ні січових статей, ні правобережної відповіді на замітку редакції «Правди» до першого листа, ні відповіді на лівобережний лист, в котрій, між іншим, ставилось питання про те, що формула поверховнонаціональна: «В своїй хаті своя правда і сила і воля» не може задовольняти реальних потреб людності, що для неї завше важно знати, яка правда, а що спеціально для українців навіть з національного погляду треба вияснити, якою правдою можемо ми вбільшити свою силу, добитись своєї волі й своєї хати. Не стали слухати львівські народовці й ніяких наших уваг проти їхньої організації й комерчеського напрямку Тов[ариства] імені Шевченка.
— Невідомий автор, “171 Avstro Rus Ki Spomini 1867 187 Mikhailo Draghomanov”