Значення
- (Юриспруденція) –
(в антропології та історичному праві) Звичай або норма, за якою вдова зобов’язана або має право вийти заміж за брата свого померлого чоловіка.
- (Релігія) –
(в біблеїстиці) Згаданий у Старому Завіті звичай, що зобов’язував брата помершого взяти за дружину його вдову, щоб продовжити рід покійного та забезпечити майнові права його спадкоємців (наприклад, кн. Повторення Закону 25:5-6).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. ліверати, р. ліверат, д. лівератам, з. ліверати, о. лівератами, м. лівератах, к. ліверати