літота

[litotɑ] Іменник

Буква:Л

Значення

  1. (Лінгвістика) –

    Стилістична фігура, що полягає у навмисному пом’якшенні або послабленні виразу шляхом заперечення протилежного (наприклад, “не без підстави” замість “є підстави”, “непогано” замість “добре”).

  2. (Лінгвістика) –

    У логіці та риториці — прийом, коли щось стверджується шляхом заперечення протилежного, що часто використовується для створення іронічного ефекту або для вираження скромності.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. літота, р. літоти, д. літоті, з. літоту, о. літотою, м. літоті, к. літото

Більше записів