1. Властивість, яка характеризує можливість представлення складних нелінійних систем або процесів у спрощеній лінійній формі для аналізу чи обчислення.
2. У математиці та фізиці — стан системи, що описується лінійними рівняннями або може бути зведений до такого стану через певні перетворення чи наближення.
3. У лінгвістиці — властивість мовленнєвого потоку, що проявляється в його послідовному, лінійному розгортанні в часі, коли одиниці мови (звуки, слова) слідують одна за одною.