ліліт

Приклад 1:
Але не Лайза Шейла вже була серед них, а змієтіла крилата ламія, суккуб на ймення Ліліт, і було їй так добре. І не самозваний Альборак Джабраїлі вилетів у безкрай слідом за нею, а джинн ПЕРВЕРЗІЯ 246 без імені, що вкрав було у пророка його крилатого огира і привласнив було собі його ім’я, однак волею Аллаха був його все ж позбавлений, а названий кінь повернутий до золотих стаєнь на сьомому небі; але й це було добре безіменному джиннові, бо став самим собою.
— Андрухович Юрій, “Перверзія”

Приклад 2:
Так, образ злої, підступної Ліліт перейшов із вавилонської літератури в Біблію, в апокрифи стародавньої Русі, у «Вальпургієву ніч» Гете, в новелу Анатоля Франса «Дочка Ліліт». Образ зманіженого Сарданапала (так іменували греки ассирійського царя Ашшурбанапала) присутній у трагедії Байрона «Сарданапал», він використовується також у сучасній публіцистиці.
— Невідомий автор, “003 %91%92%8E%90 %9F %91%92%80%90%8E%84%80%82%8D%9C%8E%83%8E %91%95%8E%84%93 %8E.%8F. %8A%E0%A8%A6%A0%Ad %A2%E1%Ec%Aa%A8%A9 %8A%A8 %A2 %8B%A8%A1 %A4%Ec, 2002. 592 %E1. Isbn 966 06 0245 6”