ліктор

1. У Стародавньому Римі — державний службовець, почесний вартовий, який супроводжував вищих магістратів (консулів, преторів, диктаторів) під час їхніх публічних виходів, ніс перед ними фасції (пучок прутів із сокирою) та виконував їхні розпорядження, включаючи фізичні покарання.

Приклади:

Відсутні