Історичний принцип парламентської процедури в Речі Посполитій (XVI–XVIII ст.), за яким будь-який депутат сейму міг одним голосом («не дозволяю») скасувати ухвалений всіма іншими законопроєкт або розігнати сейм, що часто призводило до паралічу державної влади.
У переносному значенні — право однієї особи або невеликої групи блокувати прийняття рішення колективним органом, використовуючи формальні процедурні правила на шкоду спільній справі.