Словник Української Мови
Буква
1. Розкладний або нерозкладний м’який меблевий виріб для лежання, переважно на відкритому повітрі (на пляжі, у саду тощо), часто з тканини або пластику на каркасі.
2. Застаріле позначення ліжка, кушетки або тахти.
3. Розмовне прізвисько ледачої, млявої людини, яка багато лежить.
Приклад 1:
І, проходячи проз лежак до сінешнього влазу, я страшно злякалася і не зогляділася, як мене й скинуло з горища. І хоч і встигла тоді вхопити свою хустку в сінях, але вже не втрапила в хату і вибігла із сіней надвір.
— Осьмачка Тодось, “Старший боярин”