1. Дієприслівник від дієслова «лежати», що означає перебування в горизонтальному положенні, спочинку або бездіяльності, і водночас вказує на спосіб виконання іншої дії.
2. (У стані) перебуваючи в лежачому положенні; не встаючи, не підіймаючись.
лежачи
Буква
Приклади:
Приклад 1:
Наш сліпачок-каганець був свідком не однієї цікавої бесіди, до якої я дослухалася, вже лежачи в постелі, влаштованій на старенькій скрині, а потім засинала, заколисана тоді ще не зовсім зрозумілими, але такими цікавими розмовами. Батькам удалося врятувати з-під німців і привезти з собою до Уфи практично всі експонати Чернігівського музею Коцюбинського.
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”
Приклад 2:
VII Надвечір, коли, лежачи в своїй кімнаті, стежив Іван Семенович, як тануть в сірих сутінках під стелею тоненькі струмочки цигаркового диму, прийшов Куниця. Просунувшись бочком у двері, він щільно їх причинив, мов боячись, що підслухає його хтось або підглядить, і навшпиньки підійшов до Івана Семеновича.
— Тютюнник Григорій, “Вир”
Приклад 3:
Дивилася стара Настя, її, лежачи на полу та стогнучи вiд недуги, що дочка її сидить смутна i невесела, — i нiчого про весiлля не розказує, i за дiло не приньмається; дивилася довго, а далi стала питати: — Чого ти, доню, така невесела, мов у воду опущена? Чи не занедужала, нехай бог боронить?
— Самчук Улас, “Марія”