1. У міфології та фольклорі слов’ян — злий дух, демонічна істота, що спричиняє хвороби, особливо лихоманку; часто вживається у множині (“лети”).
2. У давніх слов’ян — уособлення хвороби, мору, пошесті, які уявлялися у вигляді злих істот або примар.
лет
Буква
Приклади:
Приклад 1:
Доробок українських народних митців, таких як М. Приймаченко або К. Білокур, розглядається тепер не просто як гідний внесення до мистецького обігу, а й як своєрідна школа для митців (вільний лет фантазії, колористичні ефекти, органічність художньої умовности). Потреба оволодіння національною художньою мовою не втратила актуальности й сьогодні як одна із суттєвих проблем нашого мистецького розвитку.
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”
Приклад 2:
У цьому зв’язку на пам’ять приходять байронівські рядки: Таков удел деяний прежних лет, Когда гранит и летопись безмолвны, Простая песнь их сохраняет след. ВАВИЛОНСЬКА ДЕРЖАВА У II
— Невідомий автор, “003 %91%92%8E%90 %9F %91%92%80%90%8E%84%80%82%8D%9C%8E%83%8E %91%95%8E%84%93 %8E.%8F. %8A%E0%A8%A6%A0%Ad %A2%E1%Ec%Aa%A8%A9 %8A%A8 %A2 %8B%A8%A1 %A4%Ec, 2002. 592 %E1. Isbn 966 06 0245 6”
Приклад 3:
Уж многих стало не видать: Приборы каждый год пустели, Друзья все больше сиротели — И вот один, уж сколько лет, К пустым приборам на обед Старик печальный приезжает; Печаль и радость юных лет Один, грустя, воспоминает. Сидит он долго, мрачен, тих, И поджидает: нет ли брата Хоть одного еще в живых?
— Невідомий автор, “117 Shevchenkohaidamaky Vyd 2011”