1. Який має властивість лестити, схильний до лестощів; що виражає лестощі, похвалу з прихованою корисливою метою.
2. (переносне значення) Приємний для слуху, ока або інших почуттів; що манить, чарує, але часто обманливо.
лестивий
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Може, рік неписучий, бо непаристий, а він же паристого народився…Боячись розпуки, він інстинктивно починав мріяти, що вже написав щось надзвичайне, багато цікавого, незрівняного, цілі купи книжок, що виростали на столі в солідну бібліотеку; чув круг себе лестивий шепіт, пускався в далекі мандрівки, листувався з читачами, з’ясовував їм свої погляди, думки, переконання, виступав читати перед неозорою, завмерлою аудиторією. І ці мрії полегшували його, споживали на свою яскравість зібраний смуток, лишали дивне задоволення й знову потяг до себе.
— Підмогильний Валер’ян, “Місто”
Частина мови: прикментик () |