лепта

1. Дрібна монета Стародавньої Греції, спочатку срібна, пізніше мідна або бронзова.

2. (переносно, книжн.) Символічний внесок у спільну справу, скромна частка участі в чому-небудь (зазвичай у вислові «внести свою лепту»).

Приклади:

Приклад 1:
Виступи на вечорах і по радіо з осмисленням гідного місця в нашій культурі своїх колеґ і друзів шістдесятників, — то моя лепта у правдиву — всупереч як тенденціям славослов’я, так і намаганню заперечити значення цього феномену — освітлену зсередини картину духовного життя і культурного самовизначення України другої половини XX ст. Знаючи мою життєву «леґенду», нерідко запитують, наскільки важко жилося мені в радянському минулому і як дихається сьогодні.
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”

Приклад 2:
Особливо ж мені здається незаперечимо справедливою тая ціна, яку складає Йсус усяким, що так звуться, добродійним жертвам: все, що подавали багатирі із свого багатства, він назвав нічим, бо ті великі гроші, що вони їх давали, не були їм потрібні; а от хіба вдовича вбога лепта була справжньою жертвою… Що ж до мене, то ви бачите, хто я та які в мене можуть бути потреби: з мене — вчений книжковий черв-хробак, що не має дбати ані про гарну одіж, ані про інші такі вигоди, бо ті вигоди однаково йому не потрібні й не тішать його; а коли так, то гроші тож йому не потрібні. Ну, от я їх охоче й роздаю, бо сподіваюся хоч таким механічним способом трохи загладити своє паразитне існіння… — Ваше існіння — паразитне?!
— Тютюнник Григорій, “Вир”