1. Той, хто лепоче, говорить невиразно, недорозуміло або швидко та багато.
2. Рідкісне прізвисько або прізвище, що походить від дії “лепетати”.
3. (у зоології, розм.) Мала пташка, яка видає щебетання, що нагадує дитячий лепет.
Словник Української
Буква
1. Той, хто лепоче, говорить невиразно, недорозуміло або швидко та багато.
2. Рідкісне прізвисько або прізвище, що походить від дії “лепетати”.
3. (у зоології, розм.) Мала пташка, яка видає щебетання, що нагадує дитячий лепет.