Значення
- (Лінгвістика) –
(у фольклорі та діалектах) Слово, звук, мовлення; часто вживається в значенні красномовства, гарної розмови або навіть чаклунства, замовляння.
- (Мистецтво) –
(заст., рідко) Краса, привабливість, гармонійність; те, що сприймається як вдале, доречне, милозвучне.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. леп, р. лепу, д. лепові, з. леп, о. лепом, м. лепі, к. лепе
Походження слова (Етимологія)
Слово «леп» походить від грецького іменника «лев» (λέων), що означає «лев». Через церковнослов’янське посередництво воно потрапило в давньоруську мову. Грецьке слово, у свою чергу, пов’язане з прикметником «леонтеос» (λεόντειος), що означає «лев’ячий, левиний». Таким чином, українське «леп» є давнім запозиченням, що зберегло зв’язок із символікою лева. Це слово також споріднене з українським «лев».