Значення
- (Лінгвістика) –
Чоловіче особове ім’я германського походження, що означає “сміливий народ” або “хоробрий народ”; поширене в країнах Центральної Європи.
- (Географія) –
Назва кількох міст та адміністративних одиниць у різних країнах світу (наприклад, у Бельгії, США, Бразилії).
- (Історія) –
Історична назва деяких адміністративних територій, зокрема провінції у Бельгії та колишньої провінції у Конго.
- (Історія) –
У переносному значенні — символ або втілення монархічної влади, особливо в контексті колоніалізму (через фігуру бельгійського короля Леопольда II та його правління в Конго).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. леопольд, р. леопольда, д. леопольдові, з. леопольда, о. леопольдом, м. леопольді, к. леопольде
Походження слова (Етимологія)
Ім’я Леопольд походить з німецької мови, де воно утворилося з двох частин: давньоверхньонімецького іменника liuti, що означає «люди» або «народ», і прикметника bald, що означає «сміливий» або «відважний». Таким чином, буквальне значення імені — «сміливий серед людей». Це ім’я поширилося через польську та французьку мови, а в українській мові воно закріпилося як Леопольд. Споріднені слова в інших мовах: грецьке «елейдеро» (вільний), литовське «liaudis» (народ), праслов’янське «ljud» (люд), українське «люд». Також спорідненими є давньоанглійське «beald» (сміливий), давньоісландське «ballr» (страшний), готське «balþei» (сміливість).