лементування

1. (від лат. lamentatio — плач, голосіння) У музиці: виразне, емоційно насилене, часто скаржливе або скорботне мелодійне оздоблення вокальної партії, характерне для оперної музики бароко та раннього класицизму.

2. (переносно) Дія за значенням дієслова «лементувати»; голосіння, скаржливий плач, біль або нарікання, що виражаються в мові чи поведінці.

Приклади:

Приклад 1:
Це все-таки краще, аніж вити й ревти від болю, краще, аніж слухати ідіотичне лементування та качатися під ударами чобіт і паліччя по підлозі або сидіти на гарматні… Ніч плинула за млиновим решетом, а вони собі мирно розмовляли, як два приятелі, як двоє нормальних людей. Андрій оповідав тихим, роздумливим, повільним голосом, а Сергєєв слухав з найщирішим інтересом… Андрій побачив, що ця людина рада утекти від себе і від усього… Коли Андрій переконався, що його слідчий цієї ночі не хоче вести слідство, а хоче тільки по-людськи гомоніти, вірніше, слухати всяку всячину, аби лиш збавити час, коли слідчий під час розмови знову запропонував йому цигарку, Андрій взяв і закурив.
— Невідомий автор, “013 Bagryanyy Ivan Sad Getsymanskyy”